Екранізація "Книжкового злодія" Маркуса Зузака

Шанувальники дуже довго чекали цієї екранізації: роман австрійського письменника Маркуса Зузака «Книжковий злодій», в якому сама Смерть розповідає історію дев’ятирічної дівчинки Лізель, чиє дитинство проходить у фашистській Германії, тримався в списку бестселерів The New York Times більше чотирьох років.

«Книжкового злодія» зняв режисер «Абатства Даунтон» Брайан Персівал. Разом із Зузаком над сценарієм працював Майкл Петроні, який брав участь в екранізації «Хронік Нарнії». Одну з головних ролей зіграє славетний Джефрі Раш («Король говорить», «Пірати Карибського моря»).

Перлини літератури, які так і не отримали Букера

Одна тітонька з The Observer склала список з тринадцяти романів, які, на її думку, заслуговували на премію Букера, але так її і не отримали. Я вирішила опублікувати список,адже абсолютно з ним погоджуюсь; за вийнятком роману Зеді Сміт (він недолугий та з претензією на епічність).

 

«Жінка французького лейтенанта» Джона Фаулза (1969)

Роман «Жінка французького лейтенанта» переповнений авторськими відступами і роздумами з точки зору людини ХХ століття. Роман має три кінцівки за схемою психоаналітика Жака Лакана: уявне — символічне — реальне. Дія відбувається в середині XIX ст. Роман розповідає про забезпеченого і освіченого молодого чоловіка, який цікавиться палеонтологією, про те, як він розривається між справжнім коханням до жінки,яку всі вважають пропащою, і обов'язком джентльмена. (шмат з Вікі)

 

«Історична постать» Малкольма Бредбері (1975)

Цей роман став для англійської пост-військової літератури тим самим, що й «Біси» Достоєвського для російської літератури кінця XIX сторіччя. Пишуть, що досить цікава річ.

«Гроші» Мартіна Еміса(1984)

Найвідоміший роман Мартіна про гроші та мудаків.

"Мій одяг виготовлено з глутамата натрію та гексахлорфену. Моя їжа - з поліефірного волокна, віскози та люрексу. Мій шампунь містить вітаміни. Чи немає в моїх вітамінах миючих засобів? Хотів би на це сподіватись. В моєму мозку живе мікропроцесор завбільшки з кварк, ціною десять пенсів, що заправляє усім господарством. Мене зроблено... зі сміття, я просто сміття."

 

«Осина фабрика» Ієна Бенкса (1984)

За жанровою належністю роман близький до готичної літератури, у плані дослідження теми смерті, смертності, і спірність у виявленні жахливого в людині.На думку літературознавця Люсі Армітт (Університет Солфорда), в «Осиній фабриці» поєднуються риси двох літературних жанрів — готики і постмодерну.
 

Френсіс Скотт та Зельда Фіцджеральд - Казка з поганим кінцем

...whom the gods love die young 

 Френсіс Скотт та Зельда Фіцджеральд були живим втіленням «Епохи джазу»: молоді, заможні, гарні…Їх шлюб був зловісною готичною версією омріяного казкового життя, яке вони малювали одне одному на долонях на світанку їх кохання.

Кітч, розкіш та пляшка джину – ось що супроводжувало Фіцждеральдів протягом усього життя, обидва ганялися за американською мрією по дну пляшки.

Кожен, хоч трохи знайомий з двадцятими роками двадцятого сторіччя, чув ці дикі історії – Зельда приймає гостей у ванні, Зельда і Скотт стрибають у фонтан Юніон Сквер, їздять по місту на даху таксі, напиваються до відключки… Вони були золотою парою Золотої доби, жива демонстрація тезису «яскраво горять, швидко згоряють»…приречені на невдачу у боротьбі з реальністю: алкоголізм, душевна хвороба, невірність, творча криза, літературні невдачі та шлюб, який руйнував обох.

Мішель Гондрі екранізує "Піну Днів"

Гарна новина для поцвновувачів Мішеля Гондрі та Бориса Віана: режисер взявся за адаптацію геніального твору "Піна Днів". Зараз я поясню, чому це чудова новина. По-перше, саме Гондрі зняв Eternal Sunshine of the Spotless Mind з Уінслет та Керрі, а отже все буде дивно, гарно та щиро.

По-друге, твір Віана "Піна Днів" - геніальний; він аж пищав, щоб його екранізували, а хто ж, як не Гондрі, з його надзвичайними здібностями оповідача, одержимістю візуальними ефектами та вмінням знімати дивні та, водночас, такі зворушливі сцени?

Чарльз Діккенс: супергерой свого часу

Нещодавно виповнився 201 рік з дня народження видатного письменника Чарльза Діккенса. Сер Чарльз ще за життя був світовою суперстар, та в його шафі було сховано до біса скелетів. Ось, що мені вдалося знайти цікавенького:

1) Діккенс був епілептиком та страждав від обсесивно-компульсивного розладу. Він не лише без кінця прибирався у себе вдома, але й заходився прибирати в гостях, якщо його не задовольняв рівень охайності хазяїв. Він був маніакально одержимий розчісуванням волосся — і сотні разів, бувало, не вистачало. Ще сера Чарльза дуже займали магнітні поля, і саме тому письменник завжди спав головою на північ.

2) У Діккенса було незвичне на той час хобі - гіпноз. Він регулярно відточував свої вміння на дружині, намагаючись вилікувати її від безсоння.

3) Одного разу Діккенс врятував чимало людей під час аварії потягу, який раптово зійшов з колії. Сім вагонів першого класу злетіли з мосту у воду, а вагон, в якому їхав Діккенс, висів над мостом. Письменник не тільки виліз з вагону, знайшов провідника у якого взяв ключ до вагону та звільнив своїх друзів, а й попрямував до інших вагонів, допомагаючи людям звільнитися або проводжаючи їх в останню путь. Потім п'ятдесятирічний письменник заліз у перевернутий вагон і витяг з кишені свого пальто “Наш спільний друг”, твір, який він щойно закінчив і віз своєму видавцю.

Камю та КДБ

Філософ абсурду, як він сам себе називав, навіть після смерті є причиною абсурдних та парадоксальних пліток, що точилися ще за його життя. 

Альбер Камю загинув у 1960 році внаслідок автомобільної аварії. Він помер миттєво, після того як Facel Vega його видавця вилетіла з дороги та на повній швидкості в'їхала у дерево. А п'ятдесят один рік по тому одна італійська газета Corriere della Sera написала, що нещасний випадок може виявитись ніяким не випадком. 

Улюблені книжки відомих людей

Кому цікаво, зробила підбірку книг, які з задоволенням читають відомі люди, від політиків до кіноакторів:

Барак Обама - "Пісня Соломона" Тоні Моррісон
Стівен Кінг - "Володар мух" Уільяма Голдінга
Кейт Уінслет - "Тереза Ракен" Еміля Золя
Джордж Клуні - "Війна і мир" Толстого (Джорджі, серйозно?)
Майкл Кейн - "Джерело" Айн Ренд
Мартін Шин - "Брати Карамазови" Федора Достоєвського
Алек Болдуін - "Вбити пересмішника" Харпер Лі
Уілл Сміт - "Алхімік" Паоло Коельо (добре, що не "Книга Рекордів Гінеса")
Стівен Спілберг - "Останній з могікан" Джеймса Фенімора Купера
Дрю Беррімор - "Людина в пошуках змісту" Віктор Франкл
Енн Хетавей - "Таємничий сад" Френсіс Бернетт
Джим Керрі - "Злочин і кара" Достоєвського
Пірс Броснан - "Грона гніву" Джона Стейнбека
Том Хенкс - "Холоднокровне вбивство" Капоте
Деніел Редкліф - "Майстер і Маргарита" Булгакова