...whom the gods love die young
Френсіс Скотт та Зельда Фіцджеральд були живим втіленням «Епохи джазу»: молоді, заможні, гарні…Їх шлюб був зловісною готичною версією омріяного казкового життя, яке вони малювали одне одному на долонях на світанку їх кохання.
Кітч, розкіш та пляшка джину – ось що супроводжувало Фіцждеральдів протягом усього життя, обидва ганялися за американською мрією по дну пляшки.
Кожен, хоч трохи знайомий з двадцятими роками двадцятого сторіччя, чув ці дикі історії – Зельда приймає гостей у ванні, Зельда і Скотт стрибають у фонтан Юніон Сквер, їздять по місту на даху таксі, напиваються до відключки… Вони були золотою парою Золотої доби, жива демонстрація тезису «яскраво горять, швидко згоряють»…приречені на невдачу у боротьбі з реальністю: алкоголізм, душевна хвороба, невірність, творча криза, літературні невдачі та шлюб, який руйнував обох.
Скотт зустрів Зельду у липні 1918 року, в танцювальному клубі Монтгомері. Фіцджеральд миттєво опинився на гачку, вісімнадцятирічна красуня добре знала як закохати в себе чоловіка. Скот зробив Зельді пропозицію у лютому наступного року, але бідність нареченого її зупиняла. Зрештою, сумніваючись у здатності Фіцджеральда забезпечити їй розкішне життя, якого вона так прагнула, Зельда повертає обручку. Та у травні 1920 Фітцджеральд публікує свій перший роман «По той бік раю» та вмить стає відомим. Через тиждень вони одружились.
«Рай» став сенсацією і привабливе, молоде та живе подружжя Фіцджеральдів вмить опиняються у центрі уваги. Так почалося їх безтурботне життя літературних знаменитостей, що тривало майже десять років.
Але яскраве та блискуче життя мало свою темну сторону – Скотт спивався, Зельда безуспішно боролася зі своїми демонами. Намагаючись вийти з тіні відомого чоловіка, Зельда до повного виснаження тренувалась біля балетного станка, що зрештою і призвело до нервового зриву.
Скотт тоді писав: «Я закохався в її мужність, її щирість та непохитну самоповагу, - саме в ці риси я вірю, навіть якщо увесь світ вважає, що вона не була тою, ким мала бути…Я кохаю її і крапка.»
У тридцятих роках його популярність впала і те життя, яке він відтворив у Великому Гетсбі, поблякло та зійшло нанівець Поки Фіцджеральд писав провальні голлівудські сценарії, марнуючи свій талант, його дружина поволі сходила з розуму.
Перший зрив стався у Зельди у квітні 1930 року. ЇЇ поклали у клініку La Sanitarium de la Malmaison з діагнозом шизофренія. Так Зельда провела залишок життя, переїжджаючи з одного лікувального закладу в інший, намагаючись побороти приступи депресії та відчаю.
Та попри все, Скотт її не залишав: «Їй солодким є мій алкогольний подих, я закоханий в її найбожевільніші галюцинації.»
Фіцджеральд помер від серцевого нападу в 1940 у віці 44 років, на сім років випередивши свою дружину. Його розум та тіло були знищені алкоголем, він збанкрутував та помер, вважаючи себе невдахою.
Зельда померла 10 березня 1948 року, їй було 47. Метафізичне полум'я що Зельда носила у собі все життя, вирвалося назовні. Від несправної проводки у лікарні здійнялася пожежа, що вщент знищила будівлю та її мешканців. Рештки рештки Зельди змогли ідентифікувати лише завдяки її капцю, який дивом вцілів.
Увесь сюрреалізм стосунків цього дикого та прекрасного подружжя можна виразити цитатою Фітца: «Іноді я не знаю чи ми із Зельдою справжні, чи ми лише вигадані персонажі одного з моїх романів...»
Немає коментарів:
Дописати коментар