Янн Мартел: побірник просвітлення



Янн Мартел

Янн зростав у сім'ї дипломатів, тому ще дитиною подорожував не лише уявою: він відвідав Аляску, Колумбію, Францію, Мексику, Індію, тобто вражень накопичив не на одне життя. Вивчав філософію в канадському ВУЗі, займався собі йогою. У двадцять сім зрозумів, що треба зосередитись на письменництві, написав багато чого цікавого, зокрема чудовий роман “Життя Пі”, який вивів його на літературну орбіту, зробив мільйонером та здобув йому престижного Букера.

І ось те, що найбільше зацікавило мене в біографії письменника: кожен другий понеділок місяця Янн Мартел надсилає в офіс прем'єр-міністра Канади Стівену Харперу листа з книжкою, сподіваючись посприяти освіті містеру Харпера.

Прем'єр-міністр Канади відомий тим, що демонстративно не цікавиться літературою, заявляючи, що його улюбленою книгою є Книга Рекордів Гінесса. А оскільки Мартел вважає, що “література — це не лише розвага”, і що “люди, які керують країною, зобов'язані читати”, він вирішив розширити літературні горизонти прем'єра.

Харпер вже отримав близько сотні книг, серед яких: “У пошуках утраченого часу” Пруста, кращі твори Євгенія Євтушенко (!), “Шахова новела” Цвейга, “Калігула” Альбера Камю, “Один день з життя Івана Денисовича” Солженіцина, “Папуга Флобера” Джуліана Барнса, “Старий і море” Хемінгуея, “Вбити пересмішника” Харпер Лі, “Смерть Івана Ілліча” Лева Толстого,  і т.д. Мартел навіть видав книжку 101 Letters to a Prime Minister: The Complete Letters to Stephen Harper, де склав усі листи до купи (прекрасний список, що супроводжується коментарями Мартела, в яких він пояснює цінність того чи іншого твору). Раджу!

До читання: "Життя Пі", "Беатріче та Вергілій"