Перлини літератури, які так і не отримали Букера

Одна тітонька з The Observer склала список з тринадцяти романів, які, на її думку, заслуговували на премію Букера, але так її і не отримали. Я вирішила опублікувати список,адже абсолютно з ним погоджуюсь; за вийнятком роману Зеді Сміт (він недолугий та з претензією на епічність).

 

«Жінка французького лейтенанта» Джона Фаулза (1969)

Роман «Жінка французького лейтенанта» переповнений авторськими відступами і роздумами з точки зору людини ХХ століття. Роман має три кінцівки за схемою психоаналітика Жака Лакана: уявне — символічне — реальне. Дія відбувається в середині XIX ст. Роман розповідає про забезпеченого і освіченого молодого чоловіка, який цікавиться палеонтологією, про те, як він розривається між справжнім коханням до жінки,яку всі вважають пропащою, і обов'язком джентльмена. (шмат з Вікі)

 

«Історична постать» Малкольма Бредбері (1975)

Цей роман став для англійської пост-військової літератури тим самим, що й «Біси» Достоєвського для російської літератури кінця XIX сторіччя. Пишуть, що досить цікава річ.

«Гроші» Мартіна Еміса(1984)

Найвідоміший роман Мартіна про гроші та мудаків.

"Мій одяг виготовлено з глутамата натрію та гексахлорфену. Моя їжа - з поліефірного волокна, віскози та люрексу. Мій шампунь містить вітаміни. Чи немає в моїх вітамінах миючих засобів? Хотів би на це сподіватись. В моєму мозку живе мікропроцесор завбільшки з кварк, ціною десять пенсів, що заправляє усім господарством. Мене зроблено... зі сміття, я просто сміття."

 

«Осина фабрика» Ієна Бенкса (1984)

За жанровою належністю роман близький до готичної літератури, у плані дослідження теми смерті, смертності, і спірність у виявленні жахливого в людині.На думку літературознавця Люсі Армітт (Університет Солфорда), в «Осиній фабриці» поєднуються риси двох літературних жанрів — готики і постмодерну.
 

«Ночі в цирку» Анджели Картер (1984)

Представниця англійського магічного реалізму написала щось загадкове. Одні комради пишуть, що нудно, а інші, навпаки, вихваляють як ідею, так і стиль.

 

«Історія служниці» Маргарет Етвуд (1985)

Прекрасна антиутопія у дусі Етвуд, ось цьому роману дійсно мали б дати Букера. Жінки ридають, матроси сміються.

 

«Сатанинські вірші» Салмана Рушді (1988)

Про історію цього роману читайте тутечки.

 

«Oranges Are Not the Only Fruit» Джанет Вінтерсон (1985)

Ні російською, ні, тим паче, українською не перекладалася.

 

«Будда з передмістя» Ханіфа Курейші (1990)

Щоб ви розуміли, цей роман екранізували: Курейші написав сценарій, а музику- Девід Боуі.

 

«Спів пташок» Себастіана Фолкса (1993)

Про життя чувака до і після Першої Світової Війни, відгуки схвальні.

 

«Трейнспоттінг» Ірвіна Велша (1993)

Хто не знає, ця книжка лягла в основу фільму Денні Бойла «На голці» - культове кіно про единбурзьких наркоманів.

 

«Відповідний наречений» Вікрама Сета (1994)

Російськоюпереклали як «Подходящий жених», шукайте самі.

 

«Білі зуби» Зеді Сміт (2000)

Неймовірно нудна та безсистемна книжка про важке життя емігрантів (моя абсолютно суб’єктивна думка, що не претендує на істину в першій інстанції).